Галина Гордасевич

Історія жінки

Жінка в світ приходить для любові!

Любити маму – поки ще мала,

Любити ляльку – трохи підросла,

А коли вперше вийшла за поріг,

Любити сонце і м'який моріг,

Дім батьківський і квіти чорноброві,

Бо жінка в світ приходить для любові.

Вона росте – росте її любов,

Ростуть її бажання і надії,

І от приходять роки молодії

І по землі вона не йде – несеться,

Тривожно прислухаючись до серця,

Що в гулі міст і шелесті дібров

Підкаже їй: - Оце твоя любов!

Це та любов, що перша і остання!

Такої ще на світі не було!

Її торкнутися не сміє зло!

Вона яркіш, ніж сотня сонць сія!

Вона – твоя! Вона лише твоя!

Тобі її на сотню років стане!

Це та любов, що перша і остання.

І відшумить весільний водограй,

Та як же знову світу не радіти,

Коли народжуються в тебе діти!

І ночі всі недоспані дарма,

Коли воно лепече вперше : -Ма…

І ти – свята. І в серці в тебе рай,

Хоч здаленів весільний водограй.

І от пливуть літа, літа, літа…

Годуєш всіх, сама, бува голодна,

Часами все те винести не годна,

Та будеш захищати як в бою,

Оту домашню каторгу свою.

Хоч сум торкає очі і уста,

І хоч пливуть літа, літа, літа..

Але якби усе почати знов?

Адже обід щоденний – це любов!

Сорочка, чисто випрана, - любов!

І ночі, що не спала ти, - любов!

І пісня, що співала ти, - любов!

І квіти, що посіяла, - любов!

І очі правнуків ясні – любов!

І Україна вся – одна любов!

Було б все так, якби почати знов.

Жіноча доля в світі – це любов.